Історія кафедри

Кафедра технології виробництва літальних апаратів (104)

 

  Кафедра технології виробництва літальних апаратів є ровесницею Національного аерокосмічного університету імені М.Є. Жуковського „ХАІ”. Вона була створена одночасно з організацією Харківського авіаційного інституту за наказом №1 від 1 червня 1930 року, як кафедра „Технології та організації виробництва літаків”, і увесь цей час була та залишається найстарішою в ХАІ, та найбільш чисельною спеціальною кафедрою не тільки в університеті, але й серед споріднених кафедр аерокосмічних вищих навчальних закладів СНД!

За 75 років свого існування кафедра декілька років змінювала своє найменування, що було пов’язано з розширенням номенклатури спеціальностей і збільшенням переліку навчальних дисциплін, створенням нових факультетів. Так, з кінця 50-х років до 1980 року вона іменувалась кафедрою „Виробництва літальних апаратів”.

З 1980 по 1999 рік у зв’язку з організацією факультету літальних апаратів (1980 рік) та переводу частини викладачів на новий факультет знову стала називатися - Кафедрою технології літакобудування. Так з 1990 року і по теперішній час вона іменується - кафедрою технології виробництва літальних апаратів.

Першим завідувачем кафедри (1930-1931) був директор Харківського авіаційного інституту, підпорядкованого на той час Державному Всесоюзному Авіаоб’єднанню ВРНГ СРСР, Григорій Юхимович Петров, який до цього працював головним інженером, а потім директором Харківського авіаційного заводу.

В період з червня 1932 року по 1934 рік керівником кафедри був Красильников Петро Петрович (випускник механічного факультету авіаційного відділення Харківського технологічного інституту (1930р.), який одночасно був і директором Харківського авіаційного інституту (1932-1936р.р.). Ним була створена навчальна лабораторія з технології матеріалів факультету літакобудування, завершено будівництво головного корпусу, розгорнулись науково-дослідні роботи по десяти особливо важливим темам, затвердженим Головним управлінням авіаційної промисловості. Під його керівництвом розроблено і затверджено перший Устав інституту.

Після розформування авіаційної спеціальності у Новочеркаському індустріальному інституті (1934 рік) і переводу на роботу в ХАІ частини викладачів - завідувачем кафедри був призначений доцент В.П. Михайлов. У 1940 році В.П. Михайлов повернувся у Новочеркаськ і завідувачем кафедри став доцент Д.О. Люкевич .

Дмитро Олександрович Люкевич (10.06.1904-02.12.1961), кандидат технічних наук (1934), доцент  (1934), випускник Новочеркаського авіаційного (пізніше був перейменований в Індустріальний) інституту (1930). Після закінчення інституту був залишений для навчання в аспірантурі. Поєднував навчання  в аспірантурі з викладацькою й адміністративною роботою як навчальної частини, заступник декана, а потім і як декан факультету.

У зв’язку з переводом літакобудівного факультету Новочеркаського інституту у Харків Д.О. Люкевич у 1935 році був направлений на роботу в ХАІ, як декан літакобудівного факультету та  доцент кафедри виробництва літаків. З їм’ям Д.О. Люкевича  вписано багато яскравих сторінок у історію інституту у кафедри технології літакобудування (виробництва літаків) в довоєнний та післявоєнні роки. У 1939 році він був призначений заступником директора інституту з наукової та навчальної роботи, а з 1940 року – став завідувачем кафедри виробництва літаків. У той довоєнний період йому, як інженеру з великою технічною ерудицією, що мав значний досвід виробничої роботи, було доручено керівництво будування головної серії літака ХАІ-5 (Р-10).

З початком Великої Вітчизняної  війни разом з директором Анатолієм Петровичем Єременком та іншими співробітниками інституту він приймав активну участь в евакуації ХАІ до Казані, а відстоював свою тверду позицію з питання збереження інституту, як самостійного тимчасового евакуйованого ВУЗу.

У 1942 році Д.О. Люкевича переводять на роботу начальником відділу вищих технічних навчальних закладів (ВТНЗ) Головного управління навчальних закладів Наркомважпрому СРСР, після чого завідувачем кафедри був призначений Ростислав В’ячеславович Піхтовников - кандидат технічних наук, доцент кафедри виробництва літаків та декан літакобудівного факультету інституту, який знаходився в евакуації в Казані і розміщувався на площах Казанського авіаційного інституту.

У 1946 році Д.О. Люкевич повернувся у Харків , де був призначений директором ХАІ та доцентом кафедри виробництва літаків, яку очолював з 1952 року до грудня 1961 року.

У важкі післявоєнні роки разом з колективом інституту він забезпечив повну відбудову зруйнованих навчальних корпусів, студентського гуртожитку №1 та житлового будинку викладачів. Будівництво навчального корпусу моторного факультету та студентського гуртожитку №2, а також інших об’єктів. Була відновлена та розширена навчально-матеріальна база інституту, набули подальшого розвитку наукові дослідження на кафедрах, що виконувались колективами кафедр по замовленням промислових підприємств, науково-дослідних організацій та академій наук.

Д.О. Люкевич  активно займався науковими дослідженнями у галузі зварювання та холодного штампування, а також був видатним громадським діячем. Його було призначено головою Харківського обласного науково-технічного товариства зварювальників НТТ „Машпром”, членом науково-технічного комітету Харківського Раднаргоспу, депутатом Харківської міської Ради депутатів трудящих. За його ініціативою та при його безпосередній участі проводився благоустрій території, посадка дерев та квітів. Саме при ньому територія ХАІ стала такою зеленою та квітучою, яку ми бачимо і у сьогоднішні дні. Це був ініціативний та енергійний керівник - сувора і вимоглива, але надзвичайно добра й чуйна до співробітників і студентів людина. У грудні 1961 року він раптово помер при виконанні службових обов’язків. Похований у місті Харкові на міському кладовищі №2.

Після смерті Д.О. Люкевича на протязі більше 20 років кафедру очолював Вадим Григорович Кононенко, талановитий педагог-організатор, вчений та новатор у галузі теорії і практичного використання у промисловості високошвидкісної (імпульсної) металообробки.

Він закінчив ХАІ у 1944 році за спеціальністю „літакобудування”. Після закінчення інституту прийшов на кафедру технології літакобудування (тоді -  виробництва літаків), де почав свій трудовий шлях – спочатку старшим лаборантом, а потім асистентом, старшим викладачем, а після захисту кандидатської дисертації у 1948 році – доцентом (1952 р.) та заступником завідувача кафедри технології літакобудування. Заступником декана, а потім (1952-1957р.р.) деканом літакобудівного факультету.

З 1962 року по 16 квітня 1983 року беззмінно керував Кафедрою виробництва літальних апаратів (з 1980 року - знову Кафедра технології літакобудування).

В цей період на кафедрі були створені всі необхідні умови для проведення наукових досліджень із завершеним (повним) циклом – від розробки теоретико-експериментального обґрунтування  до організації виробництва та впровадження у промисловість нових технологій та устаткування. Колектив кафедри швидко зростав якісно і кількісно, розвивалась і оновлювалась навчально-лабораторна база, створювались нові лабораторії.

У 1962 році, вперше за роки існування кафедри, здійснено набір в очну аспірантуру, а першим аспірантом кафедри став асистент С.Г. Кушнаренко Раніше у цільовій аспірантурі поза межами кафедри навчались Семенов В.О.,  Кучер П.М., що стали згодом провідними викладачами. Захистили кандидатські дисертації Зайцев О.М. (наук. керівник  професор Піхитовников Р.В.), доценти та професори кафедри Боборикін Ю.О., Тарасов М.М., доцент Зайцев К.І.

Згодом підготовка науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру і систему пошукачів набула подальшого розвитку та стала одним з основних видів діяльності кафедри. При цьому значна увага приділялась підготовці науковців не тільки для своїх потреб, але й для інших кафедр, підприємств і організацій колишнього СРСР.

Доречно зауважити, що на кінець 50-х років минулого століття на кафедрі на штатних посадах працювали всього біля 20 чоловік, серед яких на той час 11 викладачів (заст.. завідувача кафедри, к.т.н., доц. Кононенко В.Г., лауреат Сталінської премії, к.т.н., доц. Кошарновський В.П., к.т.н. доц. Зайцев О.М.. ст. викладачі Боборикін Ю.О., Зайцев К.І., Кучер П.М., Тарасов М.М., Маликов В.М., асистенти Островський М.П., Кушнаренко С.Г.,  співробітники навчально-допоміжного складу: зав.лаборат. Шалигін В.І., Акулов В.Д., Попов І.Г., Леонідова Т.Ф., Богуславський В.О.; ст.техніки науково-дослідної частини Абазин А.В., та Райзман Д.О.

З початком шестидесятих років почалося значне зростання чисельності кафедри, обсягів навчального навантаження та фінансування науково-дослідних робіт. Була заснована науково-дослідна лабораторія імпульсного різання зливків та брикетування металевої стружки (НДЛ-9), яка згодом стала відділом №2 (НВП-2) створеної у ХАІ, згідно Постанови Ради Міністрів Української РСР, держбюджетної проблемної науково-дослідної лабораторії з використання імпульсних джерел енергії в промисловості - єдиної такого профілю у колишньому СРСР.

Суттєве збільшення контингенту студентів літакобудівного факультету та студентів на інших факультетах, а також поява нових спеціальностей - значно розширили сферу навчальних дисциплін технологічного напряму. Відбулося збільшення кількості викладачів на кафедрі майже вдвічі за рахунок випускників інституту! 

На цей період відноситься широке залучення до викладання провідних спеціалістів Харківського авіаційного заводу, що працювали за сумісництвом. Це Карпін В.Л., Казакова І.Д., Бабушкін А.І., Аргановський І.З., Шагаєв Л.Т. та інші.

Розвиток кафедри у шести десяті роки сприяв зростанню якісного складу кафедри. Успішно функціонувала аспірантура за трьома науковими спеціальностями.

Вперше за роки існування інституту у 1965 році була затверджена спеціалізована вчена Рада при ХАІ, на першому засіданні якої у листопаді цього  ж року успішно захистив кандидатську дисертацію випускник аспірантури Кушнаренко С.Г. Після цього на протязі наступних років регулярно йшла підготовка дисертацій та їх захист, що дозволило повністю вирішити проблему забезпечення навчального процесу та наукових досліджень кадрами вищої кваліфікації. У цьому питанні визначна роль та заслуга завідувача кафедри В.Г. Кононенка, який був видатним педагогом і вченим, яскравою та самобутньою особистістю, людиною глибоких знань, твердої життєвої позиції та принципових переконань.

Одним з перших в СРСР він розробив програму та курс ”Основи методики та організації науково-дослідної роботи студентів” (1967 рік) для студентів старших курсів. При вивченні цієї дисципліни студенти опанували методами та засобами наукового пошуку й прийняття обґрунтованих технічних рішень, а також їх захисту (курсові і дипломні проекти, винаходи, наукові публікації, доповіді на конференціях та інше).

Після успішного захисту докторської дисертації у квітні 1964 року на тему „Дослідження та впровадження імпульсного деформування металу в металургії та машинобудуванні” на засіданні вченої Ради при ЦНДІУМ імені І.П. Бардіна (м. Москва) В.Г.Кононенко ще з більшою активністю працював на кафедрі,  літакобудівному факультеті і інституті. У 1972 році йому присвоюється звання заслуженого діяча наук УРСР, а у 1975 році В.Г. Кононенко (керівник роботи) і співробітники кафедри технології літакобудування к.т.н., доц.. Боборикін Ю.А., к.т.н., зав.відділом пробл. лаборат. Мазниченко С.А., к.т.н., с.н.с. Яценко С.Р. стають лауреатами Державної премії УРСР у галузі науки і техніки за дослідження, створення та впровадження високопродуктивних процесів та машин імпульсного безвідходного різання  металу в промисловості.

Вперше у практиці патентно-ліцензійної роботи ВУЗів колишнього СРСР була реалізована у 1970 році ліцензія всесвітньо відомій фірмі „Демаг” (ФРН) на технологічний процес і високошвидкісне обладнання для безвідходного розрізання зливків на машинах безперервного лиття заготовок (МБЛЗ).

Починаючи з середини 60-х років минулого століття кафедра була постійним учасником республіканських, всесоюзних, міжнародних виставок, де представлялись передові, новітні, науково-практичні досягнення. Це Виставка передового досвіду у народному господарстві України (ВПДНГ УРСР) у місті Києві, Виставка досягнень народного господарства СРСР у Москві, різноманітні галузеві і межгалузеві виставки та експозиції, а також міжнародні виставки та ярмарки за кордоном у містах Лейпцигу, Монреалі, Брно, Пловдиві та інших.

І дуже важливо, що скрізь досягнення колективу кафедри привертали до себе велику увагу та чисельні нагороди від організаторів. За ініціативою та безпосередньою участю В. Г. Кононенка, як відповідального редактора, у 1965 році засновано Республіканський міжвідомчий науково-технічний збірник „Обработка металлов давленим в машиностроении ”, у якому висвітлювались досягнення не тільки колективу кафедри, а й багатьох науковців та практиків України. Збірник видавався регулярно щорічно і витримав до 1990 року 27 видань. З 1983 року відповідальним редактором збірника став к.т.н., доцент Кушнаренко С.Г.

Тим часом кафедра продовжувала стрімко розвиватися. До виконання наукових робіт широко залучались молоді науковці кафедри і студенти старших курсів, результатом чого було присудження у 1979 році республіканської комсомольської премії імені Миколи Островського у галузі науки, техніки та виробництва старшим науковим співробітникам - І.Ю. Валені (згодом депутат верховної Ради України першого скликання, зав.відділом №2 проблемної лабораторії), В.Г. Данченку (тепер – к.т.н., доцент кафедри), В.В. Павлову і молодому науковому співробітнику З.А. Гармаш (тепер – ст.викладач кафедри графічного комп’ютерного моделювання).

Вагомим є внесок В.Г. Кононенка у справу підготовки педагогічних і наукових кадрів. Він сам підготував понад 80 кандидатів наук, надав практичну допомогу при підготовці 5 докторських дисертацій. Кандидатами технічних наук стали викладачі і науковці кафедри: Боборикін Ю.О., Зайцев К.І., Кушнаренко С.Г., Мельник В.К., Смоловик В.В., Котельников В.І., Бабушкін А.І., Божко В.П., Стельмах В.О., Гречка В.Д., Федосенко І.Г., Федорченко Б.Д., Щекочіхін С.В., Букін Ю.М., Арістов Г.Ф., Шал баян А.С., Яценко О.В., Хохлові О.Б., Циганов В.П., Данченко В.Г., Богуславський В.О., Набатов О.С., Дяченко Ю.В., Валеня І.Ю., Мазниченко С.О., Лепетуха В.С., Углицький М.Ф., Стрижено В.Е., Савельєв А.С., Алімочкін В.М., Філіппов В.В. та інші, що працювали і продовжують працювати на кафедрі в університеті.

У 1976 році Вадим Григорович Кононенко призначається на посаду ректора інституту, що було логічним шляхом наступної його діяльності як талановитого викладача і організатора навчально-виховничого процесу, наукових досліджень, господарських робіт. Він розумів, що йому виявили величезну довіру і з повною самовідданістю намагався її виправдати. Під його керівництвом відбулися значні структурні зміни в інституті. Так радіотехнічний факультет було перетворено на два з новими кафедрами, спеціальностями – факультет систем управління і факультет радіотехнічних систем літальних апаратів (1977 р.), а також створено факультет літальних апаратів (1980 р.) на базі спеціальностей і кафедр літакобудівного та авіадвигунобудівного факультетів.

За успішну підготовку (в першу чергу авіаційних інженерів!) та розвиток наукових досліджень - інституту рішенням Уряду було присвоєно ім’я видатного вченого М.Є. Жуковського (1978 р.) Під керівництвом В.Г. Кононенка інститут набув світової слави і увійшов до десяти кращих ВУЗів СРСР. Визнанням великих заслуг у підготовці висококваліфікованих спеціалістів для народного господарства та розвиток науки стало нагородження інституту в 1980 році – році п’ятидесятиріччя, найвищою урядовою відзнакою – орденом Леніна.

Поряд з великим обсягом педагогічної, наукової та адміністративної не цурався Вадим Григорович і громадської роботи: він був головою обласного правління НТТ Машпром, засновником і відповідальним редактором чотирьох наукових збірників, головою та членом спеціалізованих рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій, членом Комітету з Державних премій УРСР у галузі науки і техніки, депутатом Харківської міської Ради народних депутатів.

Помер Вадим Григорович Кононенко раптово у розквіті творчих сил 16 квітня 1983 року. Похований на другому кладовищі м. Харкова.

На стіні головного корпусу нашого університету встановлено барельєф, а на стінах кафедральних приміщень 203 і 310 літакобудівного корпусу – меморіальні дошки В.Г. Кононенка.

Після смерті завідувача кафедри, ректора ХАІ, професора В.Г. Кононенка завідувачем кафедри став доцент Сергій Григорович Кушнаренко, що працював на цій посаді з квітня 1983 року по лютий 1999 року. Заступниками завідувача кафедри були призначені кандидати технічних наук доценти Букін Ю.М. (навчально-методична робота) та Циганов В.П. (наукова робота).

Цей період діяльності кафедри відзначався подальшим вдосконаленням навчально-виховничого процесу та наукових досліджень, посиленням творчих зв’язків з підприємствами і організаціями авіакосмічної галузі, металургії, машинобудування, вітчизняними та закордонними науково-дослідними установами. Колектив кафедри постійно приймав участь у соціалістичному змаганні серед кафедр інституту та спорідненими кафедрами інших ВУЗів Харкова, де займав призові місця або виходив переможцем.

У 1986 році кафедра зайняла перше місце серед кафедр ВУЗів міста Харкова і була занесена на Дошку Пошани газети „Вечірній Харків”, а у 1987 році колектив кафедри було нагороджено Почесною Грамотою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС та ЦК ВЛКСМ, та за рішенням Харківського обкому профспілки йому присуджено звання „Колектив високої культури виробництва”.

Значним кроком у розвитку навчально-виховничого процесу на основі інтеграції освіти і виробництва було створення у 1987 році за спільними наказами Міністерства авіаційної промисловості СРСР та Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР двох філій кафедри – на Київському та Харківському авіаційних заводах.

Ці філіали відіграли виключно базову роль у поліпшенні якості підготовки молодих спеціалістів, їх адаптації до умов реального виробництва, у зміцненні науково-технічних зв’язків колективів кафедри і підприємств, розвитку матеріально-технічної бази.

80-90 роки ХХ століття відзначаються для кафедри значними досягненнями у науково-дослідній роботі. Виконано великий обсяг робіт по реалізації Наказу МінВУЗу СРСР №171 від 04.03.1985р. „О включении в Государственный план экономического и социального развития СССР на 1985 год законченых разработок высших учебных заведений” згідно з Постановою РМ СРСР №1150 від 15.11.1984 року.

Передбачалось виготовити Мінважмашу СРСР - 5 машин МИР-150 імпульсного різання гарячого металу (позиція Державного плану 1.13.4.033) та 2 машини МИР-160-250 імпульсного різання поковок спецсталей (позиція 1.13.4.033а). Мінстанкопрому СРСР - 5 машин МИР-100Х імпульсного різання холодного прокату (позиція 1.16.4.169б). Крім цього дослідно-конструкторські роботи кафедри, результати успішного впровадження у промисловість нового устаткування та інструментів імпульсної дії були включені у Державний заказ Держосвіти СРСР на поставку вищими навчальними закладами (ВУЗами) дрібносерійної та малотоннажної наукоємкісної продукції (Наказ Держосвіти №76 від 03.02.1989р. згідно постанови РМ СРСР №1250 від 21.10.1988р.).

Включення у Державні плани СРСР завершених розробок ХАІ та кафедри здійснено вперше, що характеризує високий рівень НДДКР та їх важливе народногосподарське значення.

З метою безумовного виконання цих та ряду інших науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт в 1984-1985р.р. були створені та успішно функціонували творчі бригади сприяння впровадження, які при дійовій допомозі викладачів та наукових підрозділів кафедри виконали комплекс робіт по переробці та погодженню нормативно-технічної і проектної документації стосовно умов виробництва дослідного заводу НВО „ЭНИКМАШ” Мінстанкопрому СРСР та Південно-Уральського машинобудівного заводу (ЮУМЗ) Мінважмашу СРСР. Документація в погоджені терміни була передана підприємствам-виготовникам. Крім того, було забезпечено в стислі терміни оформлення та погодження заявок підприємств-замовників у встановлених Наргоспланом обсягах серійного виробництва, оформлені договори між виготовниками та замовниками на виготовлення, комплектацію і поставку нового імпульсного обладнання. Члени творчих бригад  здійснювали постійний авторський нагляд за ходом підготовки виробництва, матеріально-технічного забезпечення, виготовлення та складання машин.

Велась підготовка до проведення заводських  випробувань. В обумовлені планами строки здійснена поставка головних зразків імпульсних машин МИР-100Х Колорадському тракторному заводу, машини МИР-160-250 заводу „Днепроспецсталь”, машин МИР-150 (10 шт.) заводу „Сарканайс металургс” та Молдавському металургійному заводу, що повністю відповідало Державному плану та договорам. Таким чином, завдання позицій Наргосплана по освоєнню серійного виробництва машин імпульсного розрізання холодного та гарячого металу були виконані колективом кафедри у встановлені терміни і в повному обсязі.

Кафедра на протязі всього періоду свого існування була випускаючою, забезпечувала підготовку висококваліфікованих інженерних кадрів для, в першу чергу, підприємств і організацій аерокосмічного напрямку, а також машинобудування, збройних сил та наукових установ.

За 75 років кафедрою підготовлено понад 6,5 тисяч інженерів-технологів, що успішно працювали і працюють в Україні, країнах СНД, у дальньому зарубіжжі, високо несучи марку випускника ХАІ!